Методична проблема

Методична проблема, над якою я працюю "Розвиток індивідуальних здібностей на уроках трудового навчання шляхом диференційованого підходу до учнів"

Суть принципу індивідуального підходу складається в обліку індивідуальних особливостей учнів в учбовому процесі з метою активного управління ходом розвитку їх розумових і фізичних можливостей. Індивідуальний підхід передбачає всебічне вивчення учнів і розробку відповідних заходів педагогічного впливу з урахуванням виявлених особливостей. Особлива увага до проблеми індивідуального підходу пов'язана з великим розкидом учбових можливостей учнів одного віку. Багато які психологи, дефектологи займалися вивченням даного питання.

Для здійснення диференційованого підходу потрібна, передусім, диференціація учнів на типогруппи і далі організація навчання відповідно до особливостей учбової і трудової діяльності кожної групи. Диференціація дітей повинна враховувати потенційні можливості школярів в навчанні. Важливо, щоб кожний учень протягом всього уроку був зайнятий рішенням посильної для нього задачі, тільки при цій умові можна підтримати у учнів інтерес до навчання. Диференційований підхід-це робота з групами учнів, у яких при освоєнні учбового матеріалу, виконанні практичних робіт виникають однорідні труднощі, в основі яких лежать однакові або близькі причини.

Основні форми організації трудового навчання школярів


Для накопичення і поширення досвіду диференційованого підходу до різних типів дітей необхідна класифікація, що відображає їх типові властивості. Застосовно до трудового навчання за основи такої класифікації прийняті 3 групи властивостей, відповідних цільовій, виконавчій і енергетичній сторонам учбово-трудової діяльності.

Цільову сторону характеризують властивості, що відображають процеси засвоєння заданої мети, збору і об'єднання всіх даних, потрібної для рішення задачі, орієнтування в завданні, планування майбутньої роботи, зміна планів і цілей при використанні завдання.

Виконавча сторона включає властивості, що характеризують процеси реалізації планів: практичне перетворення вихідного матеріалу - виконання практичних робіт, сформованість правильних прийомів, навиків і умінь, а також співвіднесення реальних дій і результатів, що отримуються з мислительними, самоконтроль. Фізіологічний рівень виконавчої сторони діяльності відображає властивості зорової, слухової і рухової систем, що беруть участь в самоконтролі і виконанні.

Енергетична сторона охоплює властивості, що характеризують активізацію нервової системи учнів ( енергетика учнів): емоції, почуття, здібності до вольового зусилля, міра стомлюваності, витривалість. Властивості енергетичної сторони діяльності в основному визначають рівень працездатності учнів. Однак активізація діяльності залежить також від сили мотивів. Але система мотивів служить не тільки енергетичним, але і що направляє чинником містить властивості, що відносяться також і до цільової сторони діяльності (однак треба відмітити, що працездатність, як і мотивація, цілком не лежить в площині тільки енергетичної сторони).

Будь-який результат успіху повинен бути оцінений - це підвищує мотивацію в навчанні і формує стійке позитивне відношення до трудової діяльності.